Людство займається сільським господарством не одну тисячу років. Уважається, що обробіток землі розпочався близько 10000 років тому в так званому регіоні Родючого Півмісяця, на ближньому сході. І від початку землеробство вимагало оранки землі. Так людина вперше винайшла плуг.
Однак, той плуг, який схожий на сучасні й уявляється при згадці слова «оранка», виник порівняно недавно – понад дві тисячі років тому в римлян. Він хоч і скидався на сучасні, але в конструкції широко використовувалися дерев'яні елементи.
Залізні плуги почали використовуватися з початку XVIII століття, а сталеві – з початку XIX століття, коли стрімкий розвиток промисловості та освоєння нових матеріалів дозволило замінити важкі залізні елементи легшими та міцнішими, а головне – доступними для масового покупця. Поступова еволюція зробила знаряддя для оранки надійнішими, довговічнішими та продуктивнішими, поступово перейшовши до їхнього нинішнього вигляду та різноманіття.
Завдання плуга як тисячі років тому, так і зараз – оранка землі. Можна сміливо сказати, що плуг – це одне з основних сільськогосподарських знарядь. Адже без оранки неможливо засіяти поле, і будь-який подальший обробіток втрачає будь-який сенс.
Плуги діляться за видом робочих органів на лемішні, які мають стародавнє коріння, та дискові, які є сучасною розробкою.
Лемішні плуги мають у своїй основі леміш, він же сошник, – ріжучу частину, призначену для підрізання шару ґрунту знизу. Зазвичай леміш має трапецієподібну форму. Зверху до лемеша кріпиться відвал, призначений для перемішування, перевертання та закидання піднятого лемешем ґрунту назад у борозну.
У дискових плугах роль робочого органу замість лемеша грає диск, встановлений на вісь. Найчастіше такі плуги застосовуються для роботи з особливо важкими видами ґрунтів чи в лісовому господарстві.
Плуг створює сприятливі умови для посівного ложа, оновлює ґрунт, перевертає залишки та насіння бур'янів. Оранка – це природний та недорогий метод збагачення ґрунту органікою, активізації ґрунтової мікрофлори.
Переваги цієї техніки полягають у тому, що в результаті роботи відновлюється структура ґрунту, забезпечується дренаж, аерація та розподіл мінералів.
Окремо стоять чизельні плуги або як у нас їх частіше називають – глибокорозпушувачі. Основна їхня відмінність від звичайних – це відсутність лемеша з відвалом і, відповідно, перевертання шару ґрунту в процесі обробітку.
Глибокорозпушувач під час роботи використовує два основні робочі органи. Це особливі різці, іменовані також лапами, і зубчастий опорний каток. Лапи глибоко врізаються в ґрунт і його розрізають, виконуючи роль лемеша. Каток, що йде за ними, підготовлений ґрунт подрібнює й розпушує.
Переваги глибокорозпушувачів у тому, що під час роботи вони руйнують ґрунтову кірку, рівномірно насичують землю киснем, розпушують верхній шар ґрунту, а також знищують коріння рослин, що залишилися в землі, і роблять землю однорідною.
Сьогодні аграрії активно шукають ефективну систему протиерозійних та вологозберігаючих технологій ґрунтообробітку. У цьому комплексі важливу роль виконують плуги, а також глибокорозпушувачі. Однак, варто пам'ятати, що постійне глибоке розпушування ґрунту може призвести до його виснаження. Тому використання плугів потрібно чергувати з ощадними технологіями ґрунтообробітку.
Повернутись до списку статей